Actions

Work Header

Кожного дня Різдво

Work Text:

Ніхто не очікував, що сьогодні буде битва. Усі готувалися до Різдва, Гаррі навіть примусив його брати участь в прикрашанні дому та величезної ялинки, яку Симус з Діном встановили у вітальні. На нього вже не дивились з-під лоба, і Тео був за це дуже вдячний, адже на початку, коли він приєднався до Ордену, було надзвичайно важко довести, що він гідний цього місця. Що родовід не визначає його шлях. Але все вдалося. І було би ще краще, якщо б сьогодні не напали на одну з секретних квартир, де зберігались темні артефакти, які Ордену вдалося конфіскувати. Хвала Мерлінові, що там не було поранених.

Чого не можна було сказати про поточну мить. Одреновці апартували до імпровізованого лазарету кожної хвилини, приносячи все більше нових поранених. Теодор тільки і встигав, що очищувати рани, ставити діагнози та змінювати бинти. Паличка в руках вже давно вкрилась кров’ю, і її мідний запах осів так глибоко в легенях, що здавалось він більше ніколи не відчує інших ароматів.

Але Гаррі не було. Він не повертався з іншими. Востаннє Теодор бачив його, коли вони дізнались про напад. Було нестерпно усвідомлювати, що він навіть не міг йому сказати, що насправді відчуває, усе відкладав та відкладав, шукаючи влучної миті для зізнання, але останньої хвилини відмовлявся від свого задуму. Кохати його на відстані було безпечніше, тим паче він не був впевнений у його орієнтації. Половина Ордену була впевнена, що він спить з Ґрейнджер чи Візлі, чи з обома одразу. Які тільки плітки не ходили глибоко вночі, після важких місій. Вони майже не спілкувались. Гаррі було важко застати одного: коли він бував на Гримо, то весь час проводив нагорі в штабі з Люпином та Муді. Теодору категорично заборонялося туди навіть підходити, не те, що бути присутнім на нараді. Та і чого б йому дозволили? Він цілитель. Навіть не головний цілитель. На початку йому навіть не дозволяли змінювати пораненим пов’язки зі знеболюючими настоями, тільки прибирати мотлох після перев’язок. Він займався цим протягом місяця. Здавалось, що цей місяць тягнувся цілу вічність, але він терпів та сумлінно виконував те, що йому говорили. Треба було заслужити їхню довіру, він це розумів. Розумів! Але він міг допомогти! Він мав до цього хист та всі необхідні навички. Довгі роки, проведені в батьківському маєтку з постійними побиттями, дали свої плоди.

Уже в шістнадцять він знав багато контрзаклять, які навіть не проходили на уроках у школі. Та багато чого б віддав за те, щоб не знати цього.

Нарешті Гаррі повернувся. Так трапилось, що він апарував зовсім поруч з Тео в коридорі, коли той йшов за зіллями, яких завжди було, до біса, мало. На його руках була закривавлена Ґрейнджер, її навіть не одразу можна було ідентифікувати.

— Врятуй її! — наказним тоном закричав Гаррі, передаючи йому до рук дівчину. — Роби, що хочеш, але врятуй її, ти мене зрозумів?! — його очі кидали блискавки, а зіниці були розширені чи то від адреналіну, чи то від страху.

— Я зроблю все можливе, — спокійно відповів Теодор та поніс її до шпиталю, не затримуючись з ним ані на секунду.

Серце вже стало на місце від того, що він був живим. А тепер головною героїнею в його свідомості стала вона. На лице була велика крововтрата, але він підозрював, що було щось ще. Герміона ледве дихала, легені не рухались. Теодор вклав її на кушетку та одразу провів діагностику, виводячи над її тілом дуже складні руни. Він бачив на ній почерк свого батька. Треба було діяти швидко, не зважаючи на те, що всередині все вило від болю та люті. Цей виродок досі живий. І досі робить те, що почав випробовувати на власній дитині.

Йому тоді було тринадцять. Тринадцять, бляха! Він ще на мітлі ледве тримався, та тільки почав заглядати на дівчат, намагаючись зрозуміти чого вони в нього не викликають тих почуттів, що збуджують в інших хлопцях. Дуже прозаїчно, але це був також переддень Різдва. Мати готувала маєток до великого прийому, коли батько повернувся дуже злий, але захоплений “новим винаходом”. Він хотів його випробувати, але його друзі навідріз відмовились ловити магла спеціально для цього. Теодор тоді дуже недоречно забіг до вітальні з купою магічних гірлянд в руках. Прокляття батька вразило його тієї ж миті. Він би не встиг ухилитися, навіть якщо б захотів. Повітря з легенів вибило за секунду. Він впав на мармурову підлогу не маючи змоги зробити вдих. Прокляття паралізувало ділянку мозку, яка відповідала за роботу легенів, і вони просто застигли. Останнє, що він чув перед тим, як втратити свідомість це переляканий крик матері та божевільний сміх батька.

Отямився він вже з новими шрамами на ребрах з обох боків. Потім він допитався в ельфів історію їх появи, і був вражений та переляканий до неможливості. Прокляття батько винайшов, але контрзакляття не існувало. Тобто, якщо б він помер, це не зробило б великої проблеми для його тата. Цілителям довелось зробити надрізи на його легенях, щоб штучно відновити їх роботу, та переконати мозок, що все функціонує нормально. Йому вставили трубки в легені та накачували їх профільтрованим киснем зі спеціальної помпи. Ельфи казали, що прилади були не з магічного світу, але виправдали своє існування, і через дві доби він почав дихати самостійно.

Теодор потім створив контрзакляття, на це пішло три роки, але коли ти живеш поруч з тим, хто може тебе будь-якої хвилини вбити, доводиться лізти геть зі шкіри, щоб забезпечити собі хоч примарну ілюзію безпеки.

Він вивів авторську руну в районі її легенів та промовив необхідні магічні слова. Але нічого не трапилось. Вона занадто довго пробула під цією гидотою.

— Крічер! — заволав чаклун, чуючи як ельф миттєво опинився поруч. Лише одна перевага була в його родоводі, за відсутності Гаррі цей зухвалий ельф слухався тільки його покликів та наказів. — Тобі треба негайно дістати в маглівській лікарні тонкі трубки та помпу, в тебе хвилина. Вперед. — ельф зник, не сперечаючись.

Коли він зняв з Герміони закривавлену сорочку, на нього почали коситися інші цілителі, і звісно це привернуло увагу Парваті та Мінерви.

— Теодоре, що ти робиш, дозволь дізнатись? — спитала колишня професорка трансфігурації.

— Це авторське прокляття мого батька, якщо я не відновлю роботу її легенів, вона помре, — Крічер повернувся та простягнув йому необхідні речі.

— Ти не знаєш контрзакляття? — спитала Парваті, вона була правою рукою головної цілительки.

— Запізно використовувати контрзакляття. Присягаюсь своїм життям, я врятую її, але не заважайте, — у нього навіть не тремтіли руки, але серце билося що скажене, бо відлік йшов на хвилини.

Коли трубки були приєднані до легенів разом з помпами, він почав власноруч качати кисень. Грудна клітина Ґрейнджер рівномірно піднімалась та опускалась — усе буде добре. Він встиг. Як тільки організм отримає достатню кількість кисню, він почне відновлення ділянки її мозку. Адже саме на це і було спрямоване контрзакляття.

Він провів над Ґрейнджер близько години, дізнавшись останнім, що битва закінчилась та всі повернулись. Цього разу обійшлось без жертв, які б були йому знайомі, окрім Герміони. Це був відносно хороший день. Останньою маніпуляцією було виставлення руху помп на автоматизм, за допомогою закляття та зілля “Сну без сновидінь”, щоб вона проспала щонайменше добу.

— Знаєш, вона не буде задоволена, коли дізнається, що ти вирубив її на цілу добу, — пролунав у тиші шпиталю голос Гаррі, Тео навіть не помітив, що той втомлено сидів коло стіни, так занурився в роботу.

— А я переймався щодо нових шрамів, а виявляється втрата нею цілої доби без боїв — найголовніша моя поразка за сьогодні, — потерши перенісся, відповів Теодор. — Нехай робить що хоче, коли отямиться, я буду готовий прийняти від неї будь-яке покарання. Тільки б дихала самотужки.

— Вона тобі подобається? — ох, зовсім не на це питання він очікував.

— Ні, — одразу відповів Теодор, нарешті повертаючись до Гаррі. — Чого ти цікавишся? — це вже був найдовший їхній діалог за всі півроку його перебування в Ордені.

— Ти вперше так розмовляв з Мінервою та Парваті, зазвичай ти робиш усе, що вони кажуть, а тут навіть не розповів, що збираєшся робити та не повідомив про діагноз, — Тео був шокований, що він слідкував за ним протягом усього часу.

— Вони б нічого не могли зробити. Я впорався. Вона буде жити.

— Це виглядало так, нібито це особисте. Тому я й вирішив спитати. Ти майже ні з ким не спілкуєшся, тож деяку інформацію краще уточнити. Люди помирають кожного дня, і говорити про важливе це… Просто треба, розумієш? — він, до біса, чітко це розумів.

— Це було дуже особисте, Гаррі, але не в тому сенсі, який ти пов’язав з моєю реакцією. На ній було прокляття мого батька, яке той випробовував на мені в тринадцять років, — голос тільки трішки сіпнувся, він вперше говорив про це вголос.

— То ти рятував себе? — Гаррі так уважно дивився на нього, що навіть не хотілось рухатись під цим поглядом.

— Думаю, що так, — тихо відповів Тео.

— Дякую, — щиро мовив Поттер та залишив шпиталь повільним кроком.

Тео був дуже здивований цією розмовою, і навіть не міг її ідентифікувати у своїй голові. Бо усвідомлення того, що Гаррі тут був останню годину з лишком, примушувало його серце битися частіше. Так, це було безглуздо і дуже по-дитячому, але як воно має бути, коли ти закоханий? Де прописані всі стадії та норми поведінки в його випадку? Ніде. Не існує такого посібника “Як правильно кохати під час війни”.

Коли Тео проходив повз вітальню, до нього донеслись відлуння Різдвяної вечірки, яка таки відбулась, незважаючи ні на що. На початку, коли він тільки приєднався до Ордену, він не розумів, як можна святкувати та відпочивати після того, як бачиш, що твої близькі люди помирають, у нього складалось враження, що це просто блюзнірство. Не можна радіти, коли смерть дихає тобі в комірець. Але потім він зрозумів, що це дуже важливо й допомагає людям не схибнутися розумом. Що заради цього й варто боротися. Заради цих проблисків щастя, яке відчувається надмірно потужним у такі вечори. На початку в нього були думки про те, що, ну, не на часі радіти. Але коли буде той час? Коли? Кожен день може стати останнім. Треба радіти в будь-яку хвилину, коли вдається це зробити. Інакше вони програють війну, навіть не вийшовши на поле бою. Треба жити та шанувати життя. І саме це зараз відбувалось у вітальні.

Але він був занадто втомлений, щоб приєднатись до них. І як би це жахливо не звучало, досі вважав себе зайвим на таких святах життя. Він відчував провину за те, що народився по той бік барикад, за те, що ріс у родині Смертежера, за те, що не мав змоги обрати батьків, та бути з самого початку на стороні світла. Він відчував, нібито темрява батька отруює його кожного дня, і тільки зцілюючи орденівців він лікує себе. Тому в його голові навіть не було думок, щоб цього не робити. Бо таким чином він рятував не тільки їхні життя, а й своє.

Він піднявся на другий поверх до невеличкої вбиральні, щоб змити з себе кров сьогоднішніх пацієнтів, яка вже засохла на його шкірі, утворюючи неприємну червону кірку. Це можна було очистити заклинанням, але йому треба було зробити це механічним шляхом, за допомогою води та мила, бо саме так він відчував очищення. Тільки так гамір всередині заспокоювався. Шум води заповнював його думки та дарував тишу на короткі миті, які він надзвичайно цінував.

Він ще знаходився у ванній деякий час після прийняття душу, щоб трохи подовжити ці моменти тиші. Але сьогодні йому завадили це зробити. Гаррі увійшов без стуку з пляшкою вогневіскі в руках та присів поруч з ним на край ванної. На ньому був вінок з омели та зачаклованих світлячків, Тео вгадав почерк Полумни. Він бачив вранці як вона збирала ці вінки.

— Чому ти не на святі з усіма? — Тео відчував запах вогневіскі від Гаррі, він уже був напідпитку.

— Треба було змити з себе кров, — просто відповів цілитель.

— Так, я чув, чекав за дверима, поки ти закінчиш, — як виявилось, здивування для Тео на сьогодні ще не закінчились. — А потім настала тиша, і я думав, що ти заснув. Вирішив перевірити.

— Ти прийшов, щоб покликати мене на вечірку? — Нотт поглянув на нього, та помітив запечену кров на скроні.

— Я хотів подякувати, що ти вирішив до нас приєднатись, — Гаррі подивися йому в очі, але швидко відвів погляд.

— Кров на скроні твоя? — замість прийняття подяки спитав хлопець.

— Так, Сектумсемпрою зачепили біля будинку, здається це була Пенсі, — плутано пояснив Гаррі.

Теодор піднявся, узяв з раковини паличку, та провів швидку діагностику, невдоволено фиркаючи.

— Поттере, ти брехло. Знімай сорочку, — він склав руки на грудях, суворо дивлячись на чоловіка.

— Я в нормі. Я прийшов поговорити. Не псуй момент, — відмахнувся чаклун.

Теодора не треба було просити двічі, він забрав пляшку з вогневіскі та, змахнувши паличкою, позбавив його від сорочки.

Мерліне милостивий, він дуже хотів зараз дивитись на нього, як на звичайного пацієнта, але він навіть не уявляв, що зможе побачити його таким в реальності. Навіть широкий поріз на ребрах не робив його менш бажаним та привабливим цієї миті. Ще й цей вінок на голові. Гаррі виглядав, як якесь скандинавське божество війни зараз, якому Теодор приносив би всі жертви, яких той тільки б попросив.

Але йому треба було зібратись та вилікувати всі рани, руки також були в порізах. Він методично працював, намагаючись вгамувати серцебиття та не сильно глибоко дихати, щоб не утворилась гіпервентиляція. Не хотілось втратити свідомість перед Гаррі. Це дійсно б зіпсувало цей момент.

По закінченню, він намочив губку, та обережно прийнявся витирати його скроню.

— А це обов’язково? — тихо спитав Гаррі. — І знову дякую, до речі. Ти перший кому вдалось мене роздягти без моєї згоди та вилікувати. Зазвичай, я такого не дозволяю, — Нотт не втримався від посмішки.

— Якщо судити за кількістю шрамів, які є на твоєму тілі, ти не фанат зцілення, чи не так? — помітив цілитель.

— Так якось все не до цього. Наради з Муді часом закінчуються глибокою ніччю, коли всі сплять. Не хочеться турбувати через незначні порізи людей, — Теодор відсунувся від нього, здивовано дивлячись на чоловіка.

— Ти зараз серйозно? Ти обраний, Поттере. Збереження твого життя та здоров’я це найважливіша задача кожного цілителя. Якщо таке повториться ще раз, розбуди мене. А якщо ти цього не зробиш, я буду на тебе сам чекати кожного дня, ти мене зрозумів? — він був розлючений, що Гаррі так нехтує своїм життям. Це було просто дурістю.

Він би і продовжував лютувати, якщо б Гаррі різко не піднявся, скоротивши між ними відстань, ледве не притискаючи Теодора до стіни.

— Не треба мені ставити умови, — гнівно прошипів Гаррі, і це мало б свій ефект, якщо б його погляд не був спрямований на губи Теодора. — Ніхто не спілкується зі мною в подібному тоні. Ніколи, з початку війни, — уже тихіше мовив він.

— Виба… — він не зміг договорити, бо Поттер його поцілував.

Ніжністю тут і не пахло, це було дике вгамування спраги. Теодор нібито спав зараз, і все це було сном, але миттєво набрякший член у штанах повідомляв про зворотнє. Гаррі відсторонився тільки тоді, коли Тео не зміг втримати стогін, який наполовину втонув в поцілунку.

— Вибач, я не повинен був цього робити, — намагався перевести подих Поттер, але Тео бачив горбик у його джинсах, що дуже радісно свідчило про його орієнтацію. — Алкоголь затьмарив мій розум. Я… — він спробував підійти до дверей, але Тео зачинив їх магією.

— Ні, Поттере, це не закінчиться ось так сьогодні, — Нотт притиснув його до дверей, і дозволив собі поцілувати його так, як завжди хотілось. Як завжди мріялось.

Глибоко, із відчуттям влади та палаючої жаги доторкнутись губами до кожної клітини його тіла. Він перейшов на шию, на цей раз викликаючи стогін, і всередині все співало. Поцілунки стали наполегливішими, та опускались усе нижче, доки Теодор не опустився на коліна перед Гаррі.

— Якщо ти це робиш тільки через те, що я обраний, то не варто, — зупинив його на мить Гаррі. — Я не хочу, щоб все було тільки через те, що я повинен… — він перервався, бо Теодор потерся обличчям об його ширинку, як кіт. — Продовжуй.

Нотт розстібнув його ширинку, і спустив штани разом із боксерами. Було дуже важко стримати свій власний оргазм. Настільки давно в нього не було сексу, що він готовий був от-от кінчити в джинси, як у юнацтві. Не додавало витримки й те, що перед ним була його мрія цього півріччя. Дуже волога мрія із солонуватим смаком змазки, який зовсім не відрізнявся від його уявлень, він узяв у руку член Гаррі та провів по голівці язиком. Тео не втрачав ані секунди, насаджуючися головою на його член. Він хотів цього настільки сильно, що не міг повірити в те, що це таки відбувається, і Гаррі Поттер стогне під його маніпуляціями, готовий до от-от дійти кульмінації. Нотт втягнув щоки всередину, утворюючи вакуум, та пришвидшився. Кімната заповнилась вологими звуками та стогонами Гаррі, наближуючи цим самого Нотта до оргазму. Йому навіть не потрібно було до себе торкатись, Тео кінчив разом з Гаррі, коли той схопився за його голову, та утримав її в одному положенні, примушуючи Нотта глибоко заковтнути його член, поки той кінчав йому в горло.

Нотт повільно випустив його член зі свого рота, облизуючи губи.

— З Різдвом, Поттере, — посміхнувся Тео, дивлячись на нього знизу вверх.

— Ти сьогодні вже вдруге лідируєш з подарунками, Нотте, — видихнув Гаррі.

Того разу все так і закінчилось, не було більше розмов, вони розпили пляшку віскі, яку приніс Гаррі в абсолютній тиші. Теодор не хотів псувати той контакт, що утворився між ними, а Гаррі начебто і не знав, що треба говорити. Те, що відбулося, було несподіванкою для обох, і тепер вони просто були в моменті та поглинали залишки насолоди, яка була присутня у маленькому просторі ванної кімнати.

Наступний ранок він почав з огляду Герміони. Вона все ще була непритомна, але дія “Сну без сновидінь” підходила до завершення, не дивлячись на те, що за правилами повинна була б діяти ще, як мінімум, вісім годин. Але організм Ґрейнджер мав якусь надприродну жагу до життя. Це викликало в нього посмішку за внутрішнє злорадство по відношенню до батька. Він же вважав маглонароджених поганим сортом, нижчими істотами та просто брудом. А Теодор бачив на власні очі, як маглонароджена чаклунка просто нищить усі закони колдомедицини. А про те, як вона поводить себе в битвах, просто мовчав. Його батько був найдурнішим чаклуном у світі, підтримуючи бік Тома Редла. Вони програють. Рано чи пізно, але програють. Із цього приводу в Тео не було навіть найменших сумнівів.

Так, він бачив втрати, які несе Орден. Але відчай нічим не допомагає. Це війна. Люди помирають, на жаль, не тільки погані.

Герміона отямилась за три години після ранкового огляду. Він цієї миті змінював бинти у Діна Томаса, який напередодні потрапив під кислотне прокляття. Тепер йому треба було нарощувати нову шкіру, та, принаймні, уже нічого не гноїлось, прогноз позитивний.

— Теодоре, — тихо покликала вона слабким голосом. Він закінчив з Діном та підійшов до її ліжка. — Твій батько сказав, що я повинна тобі передати, що він знає, що ти допомагаєш нам, і ти будеш наступним, кого вразить це прокляття, — скривилась дівчина.

— Він помиляється. Як зазвичай. Як ти себе почуваєш? — це було так в стилі його батька.

— Мені складно дихати, — вона доторкнулась до трубок, як стирчали з її боків та нажахано розширила очі. — Що це, в біса, таке?

— Не чіпай їх, будь ласка, та спробуй абстрагуватись від їх присутності, — Теодор майже ніжно поклав її руки вздовж тіла. — Це потрібно для того, щоб твої легені звикли до роботи. Мого батька вважають генієм серед Смертежерів, бо він створює нові тортурні прокляття, але він мавпа з паличкою в руках. Усе буде добре. Лишаться шрами, на випадок повторного влучання прокляття, щоб я одразу знав де різати.

— Мені довго потрібно з ними бути? — вона більше не чіпала трубок, але очі все ще зберігали переляканий вигляд. — Де Гаррі? Він цілий?

— Навіть на шпитальній койці ти переймаєшся за мене, — почувся голос Гаррі за спиною Тео. — Герміоно, я не кришталевий, мене не так просто вбити, як тобі здається.

Нотт не втримався та повернувся в його бік, зустрічаючи променисту посмішку на обличчі Поттера. І чогось він не сумнівався, що адресована вона саме для нього. Гаррі ще вчора знав, що Герміона виживе, а от на Тео чоловік тепер дивився зовсім іншими очима.

— Залишу вас наодинці, — кивнув Тео, і міг заприсягтись, що Гаррі йому підморгнув.

І це тільки підтвердив здивований вираз обличчя Герміони, яка тепер переводила погляд з одного на іншого, розставляючи в голові все на потрібні полички.

— Не треба говорити про це вголос. Будь ласка, — дуже тихо промовив Гаррі, усвідомивши, що не треба було того робити.

— Нотте, підійди до мене, — наказала вона. — Негайно, — у нього не залишалось іншого вибору, як підійти до неї та нахилитися до її обличчя, щоб вона не спробувала піднятися самотужки.

— Якщо ти зробиш йому боляче, присягаюся, я тебе вб’ю. І мені буде по цимбалах, що ти гарний та професійний цілитель. Ти мене зрозумів? — вона була така кумедна у своїй серйозності. Особливо, якщо враховувати, що вона зараз погрожувала йому, не маючи змоги навіть змінити положення тіла.

— Обіцяю тобі оберігати його, Ґрейнджер. Не в моїх повноваженнях робити людям боляче, — шепнув їй у відповідь Тео так, щоб Гаррі нічого не почув, та відсунувся.

Наступні декілька тижнів пройшли в постійних битвах. Смертежери нібито з ланцюгів позривалися. У лавах Ордену завівся щур, який зливав координати сховищ. Тільки будинок на Гримо оминуло викриття. Звісно, Теодора підозрювали. Його допитали одним з перших, але нічого не виявили. Аластор Муді, нібито навіть був не задоволений, що Нотт непричетний. Це б полегшило їхнє життя. А так треба було шукати зрадника серед своїх, а це було важко та боляче.

Але, незважаючи на всі ці перешкоди та люте божевілля, Гаррі його не відштовхував. Він знаходив короткі хвилини, щоб затиснути Тео в темному коридорі та залишити засос на шиї чи цілувати так, що повітря закінчувалось. І Нотт зовсім не був проти такого розкладу милувань. Його все влаштовувало. Це були короткі обіцянки продовження банкету в більш непристойних позах, коли все трохи затихне.

Але затишшя не передбачалось, напади ставали все жорсткішими, а Гаррі все більше нервував. Поцілунки припинились, як і навіть швидкі погляди. Теодор почав відчувати, що той віддаляється від нього. Із одного боку, він усе розумів, але з іншого, відчував тривогу всередині. Цілитель почав думати, що Гаррі підозрює його у зраді. Так, він успішно пройшов перевірку, але нав’язливі думки все одно не давали спокою.

Доки не настав цей день.

Герміона апарувала на Гримо, залита кров’ю та вся в попелі, з такими шаленими очима, що він не гаючи ані секунди провів діагностику, але дякувати Мерлінові, кров була не її.

— Апаруйте всі! Вона здала цю адресу! Негайно! — тільки почувши ці слова, Теодор побіг до шпиталю. — Це Браун, це вона була зрадницею… — вона продовжувала пояснювати, як це дізналась, але він уже вводив у стазис важко поранених.

Чорт забирай, їх було забагато.

— Теодоре, якого біса ти все ще тут?! — до шпиталю увірвався розлючений до неможливості Гаррі. — Евакуюйся, швидко!

— Не можу, треба забрати поранених, — він навіть не відривався від роботи, Мінерва та Парваті також були тут і робили те саме.

— Їх треба перемістити до Мунго, а потім одразу до Мушлі, — промовила Мінерва. — На нас там чекають, я відправила Патронуса. Тео, ти перший. Ну ж бо!

Теодор тільки встиг підійти до першого ліжка з невідомою йому чаклункою, коли пролунав вибух та знесло південну стіну. Гаррі повалив його на підлогу та закрив собою, поки летіли уламки.

— Я, бляха, казав тобі тікати, трясця твої бабці! — гарчав Гаррі йому на вухо.

Теодор першим побачив зелений промінь, який летів в їх бік, та не роздумуючи відбив його, відштовхуючи Гаррі.

— Апаруй! Зараз! — кинув Нотт, тільки і встигаючи відбивати прокляття.

Він впізнав у одному з нападаючих того, кого мріяв більше ніколи в житті не побачити. На нього дивились його власні очі, які можна було розгледіти з-під кістяної маски Смертежера. І в нього всередині щось впало цієї миті. Він більше не бачив та не чув нікого поруч, тому що вперше міг відповісти батьку саме так, як він на те заслуговує.

— Бити лежачих в спину так на тебе схоже, тату, — кинув Теодор, ледве не плюючись отрутою.

— Мерзотний виродок, — тільки і кинув батько, посилаючи в сина те саме авторське прокляття.

Але не тільки він тренувався у створенні нових чар. Основну частину часу Тео зцілював людей, але він був сином свого батька, подобалось це йому чи ні. Він відбив заклинання батька, спрямовуючи його на автора. Він не встиг його відбити, тому що був зайнятий захистом від іншого заклинання. Останнє, що Теодор бачив перед вимушеною апарацією, яку ініціював хтось інший — шоковані очі батька, у яких була невіра та нерозуміння.

Саме Гаррі затягнув його в переміщення, коли зрозумів, що вони більше не протримаються, Смертежерів було забагато, а Теодор просто зійшов з ланок, кидаючись на батька, як скажений. Він не підозрював, що він може так битися. Можливо б вони навіть переглянули його присутність серед цілителів. Гарні воїни найцінніший ресурс під час війни. Але в нього було повністю відсутнє бачення ситуації цілком. Прокляття Мелфоя двічі ледве не потрапило в нього, якщо б Гаррі вчасно не зорієнтувався. Цей йолоп міг померти, підкорившись своєму божевільному бажанню відплатити батькові його ж монетою.

Вони таки дістались до Мушлі живими та неушкодженими. Гаррі знайшов поглядом Парваті та Мінерву, розуміючи, що допомога пораненим буде надана і без втручання Теодора. І мовчки заштовхав його до кухні, де приходила до тями Герміона та Алісія Спінет.

— Усі геть, — не церемонячись кинув Гаррі, притискаючи Тео до стіни, і нічого сексуального в цьому не було. — Ти зовсім втратив здоровий глузд?! Ти взагалі думаєш, що коїш?! Я тебе, бляха, питаю! Відповідай! — він лише на мить відпустив його та добряче приклався кулаком в стіну поряд в обличчям Нотта. — Коли я віддаю накази, їх треба виконувати!

— Вони більше не винайдуть нових проклять, Гаррі, — посміхався йому Тео, сп’янілий від останніх подій.

— Ти взагалі мене чуєш?! — Поттер був ладен його просто прибити без зайвих слів.

— Але ми живі, чому ти злишся? — не розумів хлопець.

— Якщо б я тебе там залишив, ти б помер! Два прокляття Мелфоя летіло в тебе, два смертельних прокляття, щоб тобі пусто стало, йолопе! — і тільки зараз Теодор усвідомив, що там був не тільки його батько. І Гаррі також міг померти. — Очі б мої тебе не бачили, іди допомагати пораненим. Швидко, — цього разу Тео не сперечався та мовчки пішов, усвідомлюючи, що дійсно дуже сильно проїбався.

Звісно, перемістити всіх поранених не вдалось, Мінерві та Парваті довелося обирати з поміж двох дюжин чаклунів лише чотирьох. Ними виявились Рон Візлі, Колін Кріві, Анджеліна Джонсон та Полумна Лавгуд. Двадцять поранених орденовців на Гримо стали трупами, яких вбили Смертежери. І замість того, щоб захопити ще бодай двох людей, та врятувати їхні життя, — Теодор схопився з батьком та втратив розум від люті та ненависті. Він дозволив тим людям померти. Він поставив себе вище за них. Свої почуття вище за їхні життя. Це могли б із легкістю сприйняти за зраду на полі бою.

Ейфорія минула і їй на зміну прийшло самознищення. Про його вчинок знав тільки Гаррі, але від цього не ставало легше. Теодор сидів на порозі Мушлі та дивився на темне море, яке майже зливалося з берегом. Він відчував солоний запах хвиль та холодний вітер, що бив по щоках мов скажений. А всередині було бридко та огидно. Він помстився батьку, але якою ціною?

— Чому ти тут? — до нього приєдналась Герміона з двома кружками гарячого чорного чаю з лимоном. — Це тобі, там є трохи бренді, нам усім треба отямитись. Алкоголь допомагає впоратись з шоком. Це твій перший бій, чи не так? — вона присіла поруч.

— Я вбив свого батька, — без передмов промовив Тео, приймаючи в неї чашку. — Ну, я дуже сподіваюсь, що він помер.

— Ти серйозно? — здивувалась Герміона. — Хоч одна гарна новина за сьогодні, — вона криво посміхнулась. — Клята Лаванда, щоб вона в пеклі горіла. Суча дочка. Якщо б її не вбили Смертежери, це зробила б я. І не скажу, що була б лагідною.

— Як ти дізналась? — йому треба було поговорити про щось інше, щоб не поливати себе брудом в голові хоч трохи.

— Ми були разом на місії в будинку Снейпа. У нас не вистачає інгредієнтів для виготовлення зіль, хоча ти це й так знаєш, — вона гріла руки об чашку, нібито вона тільки для цього і була потрібна. — Лаванда весь час озиралась та поводила себе дивно. А потім з’явились вони: Мелфой та Паркінсон. Вона випустила в Браун ріжуче прокляття, і та стікла кров’ю. Але наостанок встигла сказати, що саме вона була зрадницею, бо в них її молодша сестра. Усе виявилось, до біса, просто. А ми навіть не перевіряли родичів орденовців, розумієш? Це мене вбиває. Що я просто людина, яка може щось недогледіти. Це, бляха, клята війна. Тут треба діяти чітко та злагоджено. А ми робимо такі тупі помилки, розумієш? — він дивився в її очі і бачив там відображення своїх думок.

— Я ненавидів свого батька, знаєш? — несподівано для себе промовив Тео. — І коли я його побачив, я просто не зміг втриматись. У мене перед очима все потемнішало від гніву, і я міг тільки схопитися з ним. У моїй голові навіть не було іншого варіанту розвитку подій. Я просто зірвався. А міг врятувати ще когось за цей час. Я розумію. Дуже добре розумію.

— Дякувати Мерлінові, що ти хоча б це розумієш, — пролунав з-за спини голос Гаррі, він навіть не чув як той вийшов. Як і Герміона, бо здригнулися вони разом від голосу Поттера.

— Гаррі, ти можеш не підкрадатися так? — роздратовано кинула Герміона та піднялась на ноги.

— Вибач, — просто промовив він, без жодних почуттів. — Нотт, нагору. Зараз.

Теодор йшов за Гаррі, як на плаху. Усередині було і так бридко, і він не знав чого від нього чекати. Він ніколи не бачив його настільки розлюченим. І помилково вирішив, що причиною цієї люті є його ідіотська поведінка.

Гаррі зайняв кімнату під дахом. Вона була тільки одна на поверсі. Після переміщення такої кількості людей, будинок розширили магією, щоб усіх вмістити. Але все одно кімнати були заповнені під зав’язку. Але звісно не його спальня.

— Від сьогодні ти спиш зі мною. Інші в курсі, — промовив Гаррі, заходячи до спальні та знімаючи з себе светр разом з футболкою.

— Що? — незрозуміло спитав Тео, ставлячи чашку з чаєм на невеличкий стіл. — Я думав, що ти будеш мене сварити за мій вчинок.

— О, я буду, — лукаво посміхнувся Гаррі. — Але не так, як ти очікував.

Він підійшов до Теодора, глушачи всі його запитання своїми губами. І це було так само, як вперше. Відбирало дихання та вибивало весь кисень із легенів, а всю кров посилало вниз.

Гаррі розстібав його сорочку, у той час як Тео притискав його до себе в шаленому поклику возз’єднання.

— Ти вже був із чоловіком? — вирішив усе-таки запитати Гаррі, штовхаючи його на ліжко.

— Так, — відповів Тео, ковтаючи слину.

— Добре. Значної прелюдії сьогодні не буде, тому що я, до біса, злий. І на тебе в тому ж числі… — він би і надалі говорив, але Тео його перебив.

— Менше слів, Поттере. Я занадто довго цього чекав, — проявив зухвалість Нотт. — Знімай штани та начакловуй змазку.

Сам він вже розстібав штани та швидко знімав їх з ніг разом з боксерами.

Тео повернувся до нього спиною та опустився на лікті. Гаррі не примусив на себе довго чекати та поцілував його в шию, притуляючись усім тілом до його спини та сідниць. Нотт відчував його збуджений член, який упирався трохи вище того місця, де він має бути. Він прогнувся у попереку та трохи потерся задом об його ноги, від чого Поттер тільки сипло засміявся та легенько ляснув його по сідниці, після чого вкусив у стик плеча та шиї, помічаючи, як в його партнера пішли мурахи тілом, це він ще не бачив, що Ноттові очі мало не закотились від задоволення.

Гаррі ледве відчутно торкнувся паличкою ануса Теодора та прошепотів дуже просте, але потрібне закляття, щоб задоволення отримали двоє та проникнення було максимально гладесеньким. І дуже повільно подався всередину, розминаючи рукою член Тео. Нотт вчепився в простирадло, стримуючи стогін насолоди. Це було набагато краще, ніж у його фантазіях. Набагато краще. А коли Гаррі почав набирати темп, Тео мало не втратив свідомість від переповнюючих відчуттів тертя, напруги та повноти, які утворювались тільки за таких обставин як зараз. Скоро він вже забив на стиманість та дозволив собі стогнати так, нібито це останній секс у його житті. Це спрацювало каталізатором для Гаррі, і він пришвидшився, також припиняючи стримуватись. Він стискав стегна Теодора так сильно, що потім треба буде точно застосовувати закляття для зняття синців, але як же добре було цієї миті.

Нотт кінчив першим, виливаючися спермою на ліжко Поттера. Але його коханець не примусив себе довго чекати, здригаючись всім тілом та втомлено лягаючи зверху на Тео.

— Ми зараз лежимо на моїй спермі, — перевівши подих, вимовив через деякий час Тео.

— Ти так кажеш, нібито мене це хвилює, — відповів Гаррі, цілуючи його в плече та повільно виходячи.

А от його минулих партнерів це дуже хвилювало. Вони завжди приводили себе до ладу так швидко, нібито сексу й не було.

— Поттере, я тебе кохаю, — промовив Тео так тихо, що в перші миті не був впевнений, чи почув його Гаррі.

— Під час війни дуже небезпечно кохати, Нотте, — Поттер ліг поруч з ним, але Теодор не повертав до нього голови. — Я обіцяю, що відповім тобі після закінчення війни, — а тепер він повернувся до Гаррі.

— То це взаємно? — він посміхався так яскраво, нібито війна вже закінчилась.

— Після війни, — посміхнувся у відповідь Гаррі та заплющив очі. Тео пропустив момент, коли той зняв окуляри і куди вони взагалі поділись.

Теодор засинав найщасливішою людиною з усіх можливих в цьому світі.

Але ранок зустрів його самотнім у ліжку. Інший бік постілі ще зберігав тепло тіла Гаррі, і Тео підхопився, плануючи його знайти. Доки була така можливість, хотілось бути з ним поруч. І плювати на їжу, сон та інших людей.

Він був на кухні, пив каву та читав якийсь звіт. Поруч ще лежала ціла купа подібних.

— Доброго ранку, — сонно промовив Тео, зустрічаючи його ліниву посмішку.

— Ти повинен ще спати, сьогодні ти відправишся до шпиталю в новому сховищі. Там багато роботи. Іди спати, я тебе потім розбужу, — почав бухтіти Гаррі, але Тео похитав головою та вкрав у нього ранішній цнотливий поцілунок. — Якщо продовжиш у цьому дусі, я піднімусь з тобою на гору, а ще мені треба прочитати досьє нових рекрутів.

Теодор відійшов, щоб налити собі кави, але закохана посмішка не сходила з його обличчя. Коли він повернувся до столу там лежала коробочка з червоно-зеленим бантом.

— Це мені? — Гаррі кивнув, і Тео з хірургічною обережністю зняв бант та відкрив подарунок.

Всередині лежав срібний годинник з ланцюжком. А ззаду було гравірування: “Вчора. Сьогодні. Завтра.” Це могло означати, що завгодно, але він пам’ятав його обіцянку. Після війни. Він кохатиме його після війни. І вчора. І сьогодні. І завтра.

— З Різдвом, Нотте, — криво усміхнувся Гаррі.

— Різдво було місяць тому, якщо не більше.

— Коли ти поруч, у мене кожного дня Різдво.